Наша група з 9-ти Нетішинських райдерів виїхала в подорож всього за добу після сильної зливи, тому до глибоких непроїзних калюж ми поставились спокійно з “повагою”
Освіжившись в гірському джерелі, на 70-му кілометрі маршруту, видерлись з роверами на гору. Назустріч нам якраз спускалися священники в рясах з портфелями – адже на горі стоїть церква Святої Трійці 13-го століття. Служба Божа тут правиться двічі на рік – на Пасху і Трійцю.
Ліній електроппередач ми не побачили – лише свічки всередині храму. За церквою на краю гори стоять дві накритих бесідки зі столами.
За бесідками розпочинається крутий схил, який тримає своїми могутніми коріннями старезна липа.
“Про Данилову гору існує легенда, що Роман Мстиславович, оглядаючи волинські землі, зупинився табором неподалік від Стіжка. Тут він отримав приємну звістку: його дружина Ганна народила первістка – сина, якого нарекли Данилом. На честь цієї події князь звелів закласти на горі фортецю, яку назвали град Данилів. Згодом Данило став князем і всіляко зміцнював свій град, перетворивши його у неприступну фортецю.
На території гори на початку XIII століття виникло літописне місто Данилов (Данилів). Коли у 1240 році почалося монголо-татарське нашестя, і стали падати одна за одною фортеці, то не здалися ворогу дві з них – Кременець і Данилівград. Однак, у 1261 році, на вимогу татарів, князь Данило Романович наказав знищити багато міст на Волині, разом зі столицею Волині – Володимиром, тоді й було знищено град Данилів.
Археологічні розкопки на Даниловій горі вказують на залишки фундаментів: руїн масивних будівель, що височіли тут в ХІ-ХІІІ ст. Град збудували на вершині крутої гори. Фортеця мала три концентричні стіни, кожна з яких була нездоланною лінією оборони. Вона була складовою оборонного ансамблю південної Волині.
Між старими дубами та ясенами на вершині Данилової гори стоїть пам’ятний храм Святої Трійці – пам’ятник архітектури, де збереглися рештки давнього печерного монастиря-скита Х ст., майже ровесника княжого граду. Ця свята обитель належить до тих перших печерних монастирів Волинської землі, яку пізніше ченці вибудували над печерою на вершині гори і зруйнований татарами монастир воскрес в добу Іова Почаївського в ХVI ст.
Ще й досі на вершині Данилової гори видно сліди отвору, засипаного землею, який веде до печери. Сама церква св. Трійці побудована з дикого каменю, почорнілого від часу. Храм невеликих розмірів двокупольний з добудованою дзвіницею. В давні часи тут знаходилась чудотворна ікона Святої Трійці.
Перед війною храм Святої Трійці був приписаний до Різдво-Богородичної церкви села Антонівці. Нині він належить до місцевого храму Преображення Господнього УПЦ КП і на другий Трійці, коли проходить мистецько-краєзнавчий фестиваль «Братина», започаткований в 2006 році, тут відбуваються урочисті Богослужіння, на які прибувають тисячі віруючих.”
Цікаві факти
Біля гори проходить велосипедний маршрут №4 «Шляхами південного краю Волині»[1] Національного природного парку “Кременецькі гори”. Протяжність маршруту – 90 км.
One thought on “146 км на “Данилову гору”!”