Субота. Виїзд на бетонку зі Славути на «голубі» озера…

Розганяюсь, але чую неприємний тріск… ланцюг лежить на землі… хто ж возить з собою вижимку? Я ні.

…думаємо як вирішити проблему:

• повернутись в Славуту по ланцюг? – довго, дорого…
• зупиняти машини? – їх в лісі мало, мало хто возить якийсь інструмент… тим більше вижимку для ланцюга))
• камінням ланцюг не з‘єднаєш)

Але я маю велику перевагу в тому, що їзджу в контактних педалях – можна легко крутити педалі вперед-назад! Тому ланцюг з‘єднали кільцем від брєлка… так я проїхав близько 5 км і часто був попереду від своїх попутчиків!

В Стриганах подзвонив велоконструктору Сергію Семенчуку з с. Крупець, домовився про вижимку… залишалось всьго кілька кілометрів…

…але бажання увімкнути нижчу передачу зіграло злий жарт… подумав, що за півоберта встигну скинути на середню ведучу та прорахувався… пів оберта для цього замало. В результаті втратив контроль над кільцем, яке таки попало в перекидку… екстрена зупинка – задня перекидка в спицях(… намагаюсь порівняти гак (півник), який до того уже мав тріщину ще з Данилової гори… перекидка лежить в траві…. потрібно вкорочувати ланцюг, щоб їхати без натягу…

…опускаю сидіння… 2 км їду самокатом… почуваюсь велосипедистом з XVIII сторіччя (пригадуєте малюнки дерев‘яного велосипеда без педалей?)

… нарешті садиба Сергія!… вижимка для ланцюга… з‘єдную два шматка… вимірюю необхідну довжину для середнього співвідношення ведучої та задньої зірки…

Після ремонту і миття рук не випустив шансу проїхатись на лігераді… як же не показати молодому поколінню альтернативний велотранспорт??

… проблема проявилась на бетонці: періодичні невеликі удари на стиках привели до наскакування ланцюга на більшу зірку, який при цьому натягують ся як струна… колесо при цьому клинить, педалі не покрутиш… відпускаю ексцентрик… виймаю колесо…. ставлю ланцюг на місце… їду далі!

Звідси мораль: в поході стає необхідною вижимка для ланцюга або мультитул з вижимкою. Однієї на групу вистачить.

Але маючи я з собою вижимку, не читали б ви мою творчість))